Дмитро Шепелєв опублікував в мережі уривок з книги про Жанну Фріске

130

Чоловік російської співачки Жанни Фріске, яка померла від раку головного мозку, взявся за написання роману. Книга розповість про те, як сім’я намагалася впоратися зі смертельною недугою Жанни, а також про останні миті життя артистки.

Нагадаємо, з моменту загибелі Фріске минуло вже півтора року, співачка померла від раку головного мозку. Дмитро Шепелєв, телеведучий і чоловік Жанни, за цей час встиг написати книгу – в магазинах вона з’явиться вже 24 листопада. Уривок з біографічного та автобіографічного роману «Жанна. Любов і хвороба в історії життя Жанни Фріске» Дмитро опублікував на модному сайті, при цьому якщо минулого разу він показав лише фрагмент, то тепер Шепелєв вирішив поділитися цілою головою.

У книзі зустрічаються як спогади, так і фактичні матеріали. Все це перемежовується діалогами з реального життя співачки в самий складний момент її життя, як і життя її рідних і близьких.

« Кохана, ми їдемо в Нью-Йорк, – кажу я і вкладаю в її руку два квитка. – Це було б жахливо романтично, якби не обставини.
– Ми ще поборемося? – дивиться мені прямо в очі Жанна.
Я стискаю її долоню.
– Поборемося, звичайно поборемося.

Ми тримаємося за руки, ми збираємося в Нью-Йорк і ніби отримуємо друге дихання від однієї думки про цю поїздку. Манхеттен у січні – що може бути більш сприятливим до чудес? А нам потрібно саме диво. Не менше.

Дмитрий Шепелев опубликовал в сети отрывок из книги о Жанне Фриске

Я страшенно переживаю, – як Жанна перенесе черговий трансатлантичний переліт? Без сторонньої допомоги вона не може встати з ліжка, ні зробити кілька кроків. Але вибору немає. Ми повинні летіти.

Наш політ запланований на не найпопулярніше час, це означає, що в аеропорту, так і в літаку не буде людно. Нам це на руку. Раннім і темним зимовим вранці машина швидкої допомоги везе нас в Шереметьєво. Жанна не спить. Час від часу відкриває очі і дивиться на пролітають у вікні вогні, пішохідні мости та реклами. Забавно, навіть не бачачи дороги, вона безпомилково вгадує, де саме зараз ми проїжджаємо. Що сказати — корінна москвичка. У цю гру ми граємо до самого аеропорту.

Надівши на Жанну окуляри, обгорнувши їй голову і обличчя ковдрою, лікарі швидкої стрімко ввозять каталку в будівлю аеропорту, і через лічені секунди – ми вже в медичному кабінеті. Звідси Жанну так само, на ліжку, спецтрапом і через окремий вхід в літаку останньої з пасажирів доставлять до крісла і приховають за спеціальною ширмою. Здається, все передбачене…»

Повний текст розділу можна прочитати на сайті graziamagazine.ru.